Як американські та українські спецназівці навчають один одного воювати

Якось увечері, коли полковник армії США Лукас ВанАнтверп спілкувався з українськими бійцями спецназу, прийшли погані новини про загибель їхніх знайомих військовослужбовців під час аварії вертольота в Україні.

Це було не перше повідомлення за день. Раніше українцям вже стало відомо про знищення машини спецназу, яка потрапила до танкової засідки. Територію контролювали російські війська, через що неможливо було навіть забрати тіла загиблих.

"Вони деякий час оплакували цю втрату, - каже ВанАнтверп, який до липня минулого року очолював 10-ту групу спецназу. - А потім сказали: "Добре, пішли поїмо".

За його спогадами, ВанАнтверп був вражений самовладанням українців. Для нього така втрата наклала б свій відбиток на наступні кілька місяців, які він проводив у спогадах і бесідах з близькими загиблих солдатів.

"Це відбувається щодня, - сказали йому українці. - У цьому різниця між вашими та нашими війнами. Ми втрачаємо тисячі людей". Лишалося лише жити далі. До серпня 2023 року Україна втратила десятки тисяч солдатів.

З моменту початку Росією повномасштабного військового вторгнення понад два роки тому ВанАнтверп та інші інструктори армійського спецназу навчили тисячі українських командос у Польщі та низці інших країн. Американським військам також було чому повчитися — і не лише особливої ​​стійкості українців. З європейських битв вони також винесли уроки, які зараз лягли в основу підходу армії США до модернізації спеціальних операцій.

У липні 2021 року ВанАнтверп прийняв командування 10-ю групою спецназу армії США, яка з моменту першого російського вторгнення у 2014 році допомагала Києву перенавчити українських спецназівців за західним зразком.

Робота ВанАнтверпу в Україні розпочалася не найкращим чином: зі знищення цінного комунікаційного обладнання США після виведення американських сил із Києва у січні 2022 року. Це був приклад геополітичного дежавю. Батальйон ВанАнтверпа також останнім залишав Афганістан.

"Мені вже доводилося залишати товаришів, - зазначає він. - І повторювати це не хочеться".

Після передислокації до Польщі інструктори ВанАнтверпа розгорнули тренувальні табори для бійців українського спецназу. У перші місяці війни з Росією потік оперативників, що надходять на перепідготовку, був невеликий, але потім полився рікою. До початку війни в Україні було близько 2 000 спецназівців, але потрібно було вдвічі більше.

За словами ВанАнтверпа, зараз 10-та група навчає сотні українців щомісяця. Деякі проходять вузькоспеціалізовану підготовку: навчаються керувати безпілотниками, збивати їх чи використовувати інше обладнання. Інші групи готуються атакувати цілі, вибрані українськими спецпідрозділами.

"Ми з двадцятьма українцями виходили о другій годині ночі на човнах по річках у різних країнах для ураження тренувальних цілей, — пояснює ВанАнтверп. — Усього через три тижні вони вже виконують реальні військові місії".

Серед українців, які проходять перепідготовку, є досвідчені ветерани спецпідрозділів, але більшість солдатів — новобранці. Один командир батальйону зайняв цю посаду після того, як двох його попередників було вбито. За винятком кількох довірених офіцерів, більшість солдатів у його підрозділі були новачками.

"Найчастіше ми мали справу з людьми, які пройшли лише базову підготовку і, по суті, прийшли з вулиці", - зазначає ВанАнтверп.

За словами полковника, результат навчання залежить від навичок командирів. Більше дисципліновані підрозділи справлялися краще, а групи з менш кваліфікованими командирами зазнавали труднощів. Бійці одного з підрозділів щоранку самостійно займалися фізичною підготовкою і робили це добре. Інший загін, зібраний в останній момент, так далеко не просунувся.

"Все залежало від лідера", - наголошує ВанАнтверп.

За словами полковника, у багатьох випадках навчання було двостороннім: українські та американські солдати навчалися одне в одного. Українці часто вказували бійцям ВанАнтверпа на ті тактики армії США, які б не спрацювали на полі бою в Україні.

"Працюємо за схемою "50/50": ви навчаєте нас, ми вчимо вас", - додає полковник.

За словами ВанАнтверпа, у деяких випадках найціннішою допомогою американців українським колегам було надання безпечної території для відпрацювання певних видів операцій, наприклад штурму окопів.

"Частенько ми просто дивилися, як вони навчають своїх хлопців", - зазначає ВанАнтверп.

Він також додав, що, оскільки на території України не розміщуються війська США, інструкторам 10-ї групи часто доводилося телефоном намагатися визначити потреби, чисельність і оснащення українських підрозділів, що направляються до них. Деякі мали надто маленький склад, інші, навпаки, більше очікуваного. Один підрозділ прибув з быльшою кількістю мінометів, ніж очікувалося, що змусило інструкторів витратити багато сил для забезпечення достатньої кількість снарядів для тренувань.

Як зазначив полковник, дзвінки не припиняються навіть коли українці повертаються на війну. Підрозділи, що вже пройшли підготовку, можуть по телефону звернутися до фахівців 10-ї групи за порадою, наприклад, якщо їм довелося зіткнутися з якимось особливо важким завданням.

"Як би ви вчинили на нашому місці?" — наводить ВанАнтверп приклад одного із можливих питань.

ВанАнтверп повернувся до Штатів у липні і зараз керує Центром модернізації сил Командування спеціальних операцій США. Створений 2019 року центр веде розробку концепції Командування. Крім того, у сферу його відповідальності входять аналіз та дослідження бойових дій завтрашнього дня, наука та технології, концепції та експерименти, а також визначення вимог та використання можливостей.

Основними пріоритетами ВанАнтверпу є ключові складові битв в Україні: безпілотники та обладнання для боротьби з ними. Він також згадав щодо нішевих, але все більш актуальних аспектів ведення бойових дій. Такі, наприклад, як використання хитрощів: введення противника в оману та відволікання його уваги від реальних підрозділів.

"Нам належить розібратися, як впроваджувати такі способи боротьби масштабно та скоординовано", - вважає ВанАнтверп.

ВанАнтверп наполягає, що війну в Україні не варто розглядати як ідеальну модель для майбутніх війн. Він зазначив, що Росії не вдалося перекрити потік постачання західної зброї до України. Не факт, що все складеться для США так само вдало у протистоянні, наприклад, із Китаєм через Тайвань.

"Інновації мають впроваджуватися миттєво" — ось один із основних уроків, які ВанАнтверп виніс із української війни. На його думку, вся нова зброя в Україні має вирішальним чином впливати на розклад сил з першого ж дня свого застосування, адже вже наступного дня Росія розпочне розробку контрзаходів.

Представники оборонних відомств США неодноразово заявляли, що Росія здатна розробляти заходи щодо протидії американській зброї, включаючи високоточні боєприпаси.

"Думка про те, що нове озброєння здатне забезпечити нашу перевагу на полі бою як мінімум на півроку вперед докорінно не вірне", - упевнений ВанАнтверп.

ВанАнтверп зазначив, що виніс ще два уроки зі стійкості України в умовах серйозних втрат. По-перше, американське суспільство має усвідомити, що у майбутній війні втрати американської сторони можуть становити десятки тисяч жителів. По-друге, військове керівництво має навчитися адекватно реагувати на важкі емоційні удари.

"Як, будучи лідером, продовжувати рухатися вперед, навіть зіштовхуючись щодня з величезними втратами? Ось один із таких уроків", - поділився Ван Антверп.

Автор: Сем Скоув

Defense One , США